День пам'яті трагедії Бабиного Яру.
Бабин Яр – місце пам’яті та місце поховань близько 100 тисяч цивільних громадян і військовополонених, розстріляних нацистами у 1941–1943 роках.
Масовий розстріл євреїв у Бабиному Яру 29–30 вересня 1941 року став символом «Голокосту від куль» і нацистської політики масового знищення людей, тому що саме в ці дні було вбито майже 34 тисячі євреїв – мешканців Києва. Саме ця нацистська операція є однією з наймасштабніших каральних акцій Другої світової війни. Жертвами злочину стали близько півтора мільйона українських євреїв. Нацисти знищили їх як соціокультурну й етнорелігійну спільноту.
По війні радянський режим замовчував або спотворював пам’ять про жертв, намагався зруйнувати сам яр та навколишні кладовища. Проте це йому не вдалося. Бабин Яр залишався застереженням про небезпеку від ненависті, расизму, міжнаціональної ворожнечі, переслідування та знищення людей за етнічною, політичною, релігійною або іншими ознаками.
Більшість населених пунктів України мають свої більші чи менші «бабині яри» – місця нацистських розстрілів євреїв та інших жертв. На жаль, це страшне і не людське явище не оминуло і Доманівщину. За цей час в самій Доманівці було знищено 18 тисяч євреїв. Були розстріляні місцеві євреї, які проживали в селах Маринівка, Зелений Яр та інші. В основному це були жінки, діти та люди похилого віку. За кладовищем у Доманівці стоїть пам’ятний знак – свідчення, що тут були знищені тисячі людей у роки війни в основному єврейської національності.
Після відкриття й осмислення жахів Голокосту світова спільнота пристала на позицію «ніколи знову», проте геноциди стаються дотепер. Сьогодні в Україні – війна. Ми побачили жорстокі масові вбивства рашистами чоловіків, жінок, дітей, літніх людей, тварин, тортури – фізичні та моральні. Відомості зі звільнених Бучі, Ізюма та інших українських міст і сіл жахають цивілізований світ. Мир, безпека й рівновага в Європі та світі можливі тільки після того, як Україна переможе у війні, а всіх злочинців буде належно покарано.
