Матвієнко Андрій Віталійович

Народився 7 листопада 1985 року м. Кропивницький.

Добрим, чуйним, самовідданим своїй державі був наш земляк Матвієнко Андрій Віталійович.

Зі слів його мами, Андрій, як і його брат-близнюк Володимир, виростав, як і всі інші діти: були і синці, і якісь непорозуміння з однолітками… Дитинство та шкільні роки братів-близнюків пройшли на Доманівщині, в одному з її мальовничих сіл - Кузнецовому. Виховані дідусем, хлопці стали гарними людьми. Після навчання в інституті Андрій почав працювати в одному з відділень ПриватБанку міста Кіровограда. А потім - знову радісні і хвилюючі події в його житті: одруження, народження доньки…

Андрій почувши про події на сході нашої країни і про оголошену мобілізацію за власним бажанням одним з перших став на захист рідної землі. Він був молодшим інспектором прикордонної служби «Іловайськ» військової частини 9937. Пішов на схід, тому що хотів,  щоб його донька жила під мирним, блакитним небом в чудовій країні з величавою назвою - Україна!

Та 7 серпня 2014 року під час руху автоколони, що поверталася з виконання завдання по захисту рубежів України, біля пункту пропуску «Успенка», автомобіль, у якому знаходився Андрій, наїхав на радіокерований пристрій типу «Фугас». Важко пораненого, за допомогою санавіації, його доправили до польового шпиталю. Але рани виявилися не сумісними з життям.

19 листопада 2014 року відкрито пам’ятний знак воїну-земляку - меморіальну дошку у Кузнецівській школі.

Указом Президента України № 660/2014 від 21 серпня 2014 року «за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі, високопрофесійне виконання службового обов’язку», нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).

Похований у м. Кропивницький на Алеї Слави Ровенського кладовища.